Передвиборча програма Рожка В.І.

Передвиборча програма
кандидата на посаду директора
Інституту культурології НАМ України
доктора мистецтвознавства, професора,
народного артиста України,
академіка НАМ України
Рожка Володимира Івановича


  У зв’язку з прийняттям рішення брати участь у конкурсі на заміщення вакантної посади директора Інституту культурології Національної академії мистецтв України, пропонується програма діяльності кандидата Рожка В. І. (у разі отримання мандату довіри) на розгляд колективу науковців Інституту, за яким Законом і Статутом ІК закріплено право обирати на конкурсній основі керівника.
   Функції і завдання будь-якої наукової установи визначені Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та власним Статутом. Проте, основна увага програми щодо перспектив діяльності ІК НАМ України зосереджується на стратегічних завданнях, що витікають з державної гуманітарної політики.
  В епоху глобалізаційних викликів кінця ХХ початку ХХІ століття культурологія набуває все більшого значення для пояснення закономірностей культурних процесів та культурних перспектив людства. Виокремлення цієї науки в самостійний науковий напрям – результат реальних процесів диференціації й інтеграції наук, які мають визначати стратегію розвитку держави в гуманітарній сфері.
   Чільне місце у цьому процесі відводиться ІК НАМ України, який через фундаментальні і прикладні культурологічні дослідження має знаходити відповіді на низку важливих питань.
   У сфері фундаментальної культурології щодо:
– соціальної і культурологічної антропології, методології культурологічних досліджень, теорії культурної комунікації, проблем соціокультурної організації, культурогенезу та інтегративно-регулятивної функції культури (соціально-гуманітарний напрям); 
– осмислення процесів соціокультурної модернізації й історичної динаміки розвитку культури, мистецтва і особистості (культурно-соціологічний напрям); 
– теорії цивілізацій та міжцивілізаційної взаємодії, концептуально-методологічних засад цивілізаційних досліджень (культурно-типологічний напрям);
– осмислення теоретико-методологічних основ психології соціокультурної взаємодії, соціально-психологічних аспектів інкультурації, соціально-синергетичних процесів (культурно-психологічний напрям).
   У сфері прикладної культурології щодо:
– теоретико-концептуальної основи культурної політики й діяльності культурних інституцій;
– соціокультурного прогнозування, проектування й регулювання;
– соціалізації й інкультурації особистості;
– прогнозування та корекції умов функціонування художньої культури в сучасному суспільстві;
– охорони національно-культурної спадщини.
   Крім цього, об’єктивними засадами розвитку культурології в нинішніх умовах є політичні й соціально-економічні чинники, породжені складним і суперечливим процесом функціонування української культури.
   Перед культурологією, як і перед іншими соціогуманітарними науками, постає важливе завдання – виробити власні шляхи реалізації цього надзвичайно важливого національного проекту.
   Втілення в життя європейського вибору України має опиратися на сучасні теоретичні підходи до формування української нації, об’єднаної в широкому політичному, а не вузькому, етнічному вимірі. За таких обставин, на думку відомих українських культурологів Ю. Богуцького і В. Шейка, культурологія має зосередитися на осмисленні:
– шляхів формування української національної ідентичності як найістотнішої ознаки модерної національної держави;
– витісненні із суспільної свідомості й поведінки відчуття національної меншовартості, психології зневіри у власних силах та інтелектуально-творчому, виробничо-потужному потенціалі нації;
– ролі мовно-культурного ядра в консолідації поліетнічного українського суспільства, знаходженні балансу в державній політиці між певною пріоритетністю української етнічної культури та ефективною підтримкою культур національних меншин;
– перетворення культури на ключовий чинник національної консолідації та модернізації України;
– ролі національної культури у процесах демократизації суспільства, громадянського націєтворення, європейської інтеграції України;
– створення ефективних механізмів протистояння нівеляційним, дегуманізуючим впливам глобального мас-культу як неодмінного супутника масового виробництва та споживання, ворога унікальності та розмаїття в умовах сучасних глобалізаційних процесів, без яких культура і мистецтво немислимі.
   ІК НАМ України покликаний бути в авангарді науково-творчих процесів і пошуків в реалізації стратегічних шляхів переосмислення новітніх культурологічних форм наукового пізнання, має вивчати і реалізовувати проблеми комунікативної взаємодії унікуму і суспільства, адаптації людини до нових реалій соціокультурного середовища, пошуку міждисциплінарних інтегративних зв’язків.
   Така постановка проблеми потребує сконцентрованості колективної думки науковців ІК на теоретичному обґрунтуванні тем і досліджень, що можуть претендувати (за результатами конкурсного відбору) на отримання грантів Національного фонду наукових досліджень, випуску монографій і збірок, підручників, проведенні міжнародних конференцій, симпозіумів, майстеркласів, тощо.
  Запропоновані програмні засади не є вичерпними. Вони змінюватимуться з врахуванням реалій життя, соціально-культурного стану суспільства, законодавства, міжнародних пріоритетів.  
     Стратегічним курсом своєї роботи вважаю:
  • збереження кадрового потенціалу Інституту;
  • ефективне впровадження результатів досліджень;
  • зміцнення та модернізація науково-технічної і матеріальної бази;
  • забезпечення для колективу Інституту комфортних умов роботи, належної оплати праці та матеріального заохочення;
  • розширення міжнародної діяльності Інституту, примноження і популяризація результатів наукових досягнень;
  • підвищення ролі Інституту в суспільстві;
  • демократизацію управлінської діяльності, піднесення ролі громадських організацій;
  • відкриття аспірантури, докторантури;
  • створення Спеціалізованої вченої ради з захисту кандидатських і докторських дисертацій;
  • підтримку молодих учених;
  • плідну співпраця з Радою трудового колективу;
  • участь науковців Інституту в міжнародних акціях, виступах у ЗМІ, публікаціях в закордонних виданнях;
  • створення належних умов для підготовки наукових кадрів.

Кандидат на посаду директора ІК НАМ
України, доктор мистецтвознавства,
професор, народний артист України,
академік НАМ України                                                                            В. І. Рожок